Стратегічний надзвуковий розвідник ВПС США Lockheed SR-71A BLACKBIRD

Колекція моделей від компанії Dragon. Всі моделі добре деталізовані, акуратно забарвлені, марковані і готові до експонування.   Lockheed SR-71 - стратегічний надзвуковий розвідник ВПС США. Неофіційно називався Blackbird («Чорний птах»). Особливостями даного літака є висока швидкість та стеля, завдяки яким основним маневром ухилення від ракет було прискорення та набір висоти. Експлуатувався з 1964 по 1998 роки. З 32 побудованих літаків 12 втрачено внаслідок нещасних випадків; бойових втрат не було. Попередником SR-71 став Lockheed A-12 — висотний літак-розвідник, розроблений для ЦРУ США відділенням корпорації Lockheed Martin, що має назву Skunk Work. роль стратегічного літака-розвідника під позначенням RS-70. Однак незабаром стало ясно, що швидкісний потенціал A-12 набагато вищий, і як базова модель вирішили використовувати саме його. Літак обладнали радіоелектронними датчиками, РЛС бокового огляду і фотоапаратом. Складною проблемою на швидкостях, що перевищують швидкість звуку більш ніж утричі (М>3), є сильне нагрівання корпусу. Для її вирішення значна частина планера була виготовлена із титанових сплавів. Під час виготовлення використовувалися ранні стелс-технології. Серійні екземпляри фарбувалися темно-синьою фарбою для маскування на тлі нічного неба. Повітрозабірники є однією з найважливіших особливостей конструкції SR-71. Саме вони забезпечували можливість польоту на швидкостях понад 3300 км/год, а також дозвукових швидкостях. У передній частині мотогондоли є рухомий конус, що знаходиться у висунутому положенні при числах Маха до 1,6. При більш високих швидкостях він засувається і активується прямоточний двигун. При польоті на швидкостях, що перевищують швидкість звуку приблизно втричі, попереднє гальмування (стиснення) надзвукового потоку призводить до значного зростання його температури. Тому для стримування температури газів перед турбіною (щоб не розплавити її лопатки) доводиться зменшувати подачу палива до камери згоряння турбореактивного контуру двигуна. Таким чином, цей контур забезпечує за таких режимів лише 20% тяги, а 80% тяги забезпечується зовнішнім (прямоточним) контуром. При польоті на висоті 24 км екіпажі зіштовхнулися з двома проблемами: стандартний тиск кисневої маски на висоті понад 13 км не забезпечує підтримки свідомості та нормальної життєдіяльності людини; на швидкості понад 3300 км/год літак миттєво розігрівався до 400°C. Для вирішення цих проблем були розроблені спеціальні скафандри повного тиску для всіх екіпажів A-12 та SR-71. Згодом ці ж скафандри використовувалися при польотах «космічних човників». Для забезпечення прийнятних температур повітря всередині кабіни пілота охолоджувалося кондиціонером, тепло з кабіни переносилося на паливо через теплообмінник, що знаходиться перед силою. Спеціально розроблене реактивне паливо JP-7 відрізняється високою температурою займання та термостійкістю, завдяки чому його можна було використовувати як холодоагент для охолодження кабіни. Нагріте паливо відразу ж надходило у двигуни і згоряло, виключаючи ризик займання та вибуху пари. Маса повністю заправленого літака становила 77 100 кг, з яких 46 180 кг припадало на паливо, через що зліт з повною заправкою був неможливий. SR-71 піднімався в повітря з незначним запасом палива і дозаправлявся в повітрі, після чого льотчик міг приступати до виконання завдання. Загальна ефективність заходів, реалійованих у цьому напрямі, все ще обговорюється, проте розробники визнають, що радіолокаційна техніка Радянського Союзу розвивалася значно швидше, ніж анти-радар Lockheed Martin. SR-71 брав участь у розвідці у В'єтнамі та Північній Кореї в 1968 р. Одному в'єтнамському зенітно-ракетному полку було спеціально поставлене завдання знищити цей літак, щоб підняти престиж радянської зброї, проте всі пуски ракет по ньому були безрезультатними. Він став єдиним американським літаком, який північнов'єтнамській системі ППО так і не вдалося збити. Під час холодної війни виконував розвідувальні польоти над територією СРСР (на Кольському півострові) та Куби. У 1973 р. під час арабо-ізраїльської війни Судного дня Blackbird проводив фоторозвідку Єгипту, Йорданії та Сирії. Окрім стратегічної розвідки, брав участь у аеродинамічних дослідженнях NASA за програмами AST (Advanced Supersonic Technology – перспективні надзвукові технології) та SCAR (Supersonic Cruise Aircraft Research – розробка літака із крейсерською надзвуковою швидкістю польоту). У 1976 році SR-71 Blackbird встановив абсолютний рекорд швидкості серед пілотованих літаків із прямоточними двигунами - 3529,56 км/год. Сьогодні багато літаків цього типу знаходяться у різних музеях США.